Прошло ровно 29 лет со дня взрыва на Чернобыльской АЭС

Сегодня в мире чтят 29-ю годовщину Чернобыльской катастрофы, передает УНН.

Чернобыльская катастрофа случилась 26 апреля 1986 года в результате взрыва и последующего разрушения четвертого энергоблока Чернобыльской атомной электростанции. Разрушение носило взрывной характер, реактор был полностью разрушен, и в окружающую среду было выброшено большое количество радиоактивных веществ.

По мощности радиоактивный выброс в 300 раз превышал атомную бомбардировку японского города Хиросима. В результате аварии произошел выброс йода-131, цезия-137, стронция-90, изотопов плутония и других радиоактивных частиц.

Руководство Советского Союза пыталось скрыть от мира и своих граждан факт катастрофы и только после того, как в Швеции зафиксировали радиоактивные частицы из Чернобыля, началась эвакуация населения из зоны поражения.

По данным международных организаций, в результате аварии погибли 60 тысяч ликвидаторов, а 165 тысяч стали инвалидами, а в Европе зафиксировано 10 тысяч случаев врожденных патологий у новорожденных и 10 тысяч случаев рака щитовидной железы. В 1993 году Международное агентство по атомной энергии среди причин аварии на Чернобыльской атомной электростанции указало на то, что реактор был неправильно спроектирован и опасен, персонал не был проинформирован об опасностях и допустил ряд ошибок и неумышленно нарушил существующие инструкции, частично из-за отсутствия информации об опасности реактора.

                                                                                                                                    

1 квітня – день народження М. В. Гоголя

                                                                                                                                       В „Шинель” народи одягнуться,

                                                                                                                                       Слабкі під сильними зігнуться,

                                                                                                                                       А Гоголь буде тим служити,

                                                                                                                                       Хто хоче для народу жити!

Михайло Арошенко, 

гоголюб, голова ради

 „Дніпровського інституту ідей”.

Народився Микола Васильович 20 березня (1 квітня) 1809 року в селі Великі Сорочинці (зараз Миргородський район Полтавської області, Україна). Зростав у творчій сім`ї - батько Василь Панасович був відомим українським письменником, товаришував з Котляревським, Капністом, добре знав Гнєдича, Нарежного; ставив на сцені театру Трощинського свої п’єси російською та українською мовами, а мати Гоголя часто виступала в головних ролях.

З 1818 по 1819 рік навчався в Полтавському повітовому училищі. З 1821 по 1828 рік — у Ніжинській гімназії вищих наук.

У Ніжині М. Гоголь написав свої перші літературні твори, публікуючи деякі з них у рукописних журналах та альманахах.

Ще в дитинстві від матері та від своєї тітки, Катерини Косяровської, почув безліч українських пісень, приказок та історій. Це захоплення переросло у збирання українських народних пісень, прислів`їв та приказок, як матеріалів до українсько-російського словника. Микола Васильович так писав про українську пісню: «Якби наш край не мав такої скарбниці пісень, я б ніколи не зрозумів історії його, тому що не збагнув би минулого…» «Моя радість, життя моє! Як я вас люблю! Що всі холодні літописи, в яких я тепер риюся, перед цими дзвінкими, живими літописами! Як мені допомагають в історії пісні!..» «Це народна історія, жива, яскрава, барвиста, правдива, що розкриває все життя народу».

Загалом же всю творчість великого письменника було спрямовано на «очищення серця», «розуміння серцем», щоб досягти хоч якоїсь подоби суспільної гармонії. «Я палав незгасним прагненням зробити своє життя потрібним для блага держави, я жадав принести хоча б найменшу користь. Тривожили думки, що я не зможу, що мені перепинять шлях, завдавши мені глибокого суму. Я поклявся жодної хвилини короткого життя свого не втрачати, не зробивши блага».

Багато його творів підтверджують, що серце його завжди належало Україні, яку він любив беззавітно, любив її багатостраждальний народ. З незвичайною художньою силою і повнотою М.Гоголь відобразив "історію народу... - в ясній величі" у повісті "Тарас Бульба". Для її головного героя почуття обов'язку захищати свою землю вище за особисту прихильність і кровну спорідненість. "Ось який він, справжній українець!", - сказав світові письменник. Тарас Бульба і його син Остап, хоча й гинуть фізично, залишаються в народній пам'яті безсмертними. Свого часу Михайло Драгоманов писав про Гоголя:"Україна не мала ще іншого такого сина, який би так повно передавав у собі дорогі сторони її народного духу".      Його твори сповнені захоплення природою рідного краю. Він, зокрема, створив своєрідний гімн Дніпру:. "Чуден Днепр при тихой погоде, когда вольно и плавно мчит сквозь леса и горы полные воды свои. Ни зашелохнет; ни прогремит. Глядишь, и не знаешь, идет или не идет его величавая ширина, и чудится, будто весь вылит он из стекла, и будто голубая зеркальная дорога, без меры в ширину, без конца в длину, реет и вьется по зеленому миру". А ось рядки про українську ніч: "Знаете ли вы украинскую ночь? О, вы не знаете украинской ночи! Всмотритесь в нее. С середины неба глядит месяц. Необъятный небесный свод раздался, раздвинулся еще необъятнее. Горит и дышит он. Земля вся в серебряном свете; и чудный воздух и прохладнодушен, и полон неги, и движет океан благоуханий". Описуючи зимовий вечір, письменник звертає увагу, що після того, як зійшов місяць, "снег загорелся широким серебряным полем и весь обсыпался хрустальными звёздами... ". Відомо, що всі твори Гоголь писав російською мовою, але, як підкреслював відомий літературознавець, Йосип Мандельштам (1846-1911), який видав першу капітальну монографію про стиль Гоголя ще у 1902 році, "мовою душі" письменника - була українська мова.      ...М.В.Гоголь помер у Москві 21 лютого 1852 року у віці 43 років. Поховання відбулося на кладовищі Свято-Данилова монастиря, а в 1931-му прах письменника було перенесено на Новодівиче кладовище. Але як великий письменник-художник він і досі живе і житиме своїми літературними творами у пам'яті вдячних нащадків. ГОГОЛІВСЬКА КНИЖКОВА  ГАЛЕРЕЯ Великосорочинський літературно-меморіальний музей Миколи Васильовича Гоголя заснований 1929 р. у будинку, де народився славнозвісний український письменник, та відбудований 14 січня 1951 р. після його знищення у часи війни. 2009 рік ЮНЕСКО було оголошено роком М. В. Гоголя.